АВТОР: Вільям Шекспір
ПЕРЕКЛАД: Борис Тен
РЕЖИСЕРКА: Корнелія Кромбгольц (Магдебург, Німеччина)
ДРАМАТУРГ: Давід Шлізінг (Магдебург, Німеччина)
ХУДОЖНИЦЯ: Олеся Головач
ПОМІЧНИЦІ РЕЖИСЕРКИ: Марина Рижова, Анастасія Чувакова
ПЕРЕКЛАДАЧКА: Христина Ярошенко

 

АКТОРКИ:

Катерина Вишнева  – герцог Глостер (потім Річард ІІІ), Хор
Анстасія Бабій – герцог Бекінгем, Перший посланець, Хор
Анна Глухенька – лорд Гастінгс, Другий посланець, Хор
Христина Люба – Кларенс (Едвард Плантагенет), сер Вільям Кетсбі, Маргарита (вдова короля Генріха VI), Хор
Інна Скорина-Калаба – леді Анна (вдова Едварда), Перший вбивця, герцог Йоркський, Третій посланець, Хор 
Ірина Ткаченко – Король Едвард ІV, Другий вбивця, Принц Уельський, Лорд-мер Лондона, Герцогиня Йоркська (мати короля Едварда IV
і герцогів Кларенса та Глостера), Річмонд, Хор 
Лілія Цвєлікова – Єлизавета (королева і дружина короля Едвард ІV), Тіррел, Хор 


жанр: політичний гротеск
тривалість: 100 хв.
обмеження за віком: 14+
прем’єра – 1 грудня 2018 року

 

музичне оформлення: Анна Глухенька
оператор світла: Олег Бородінов
звукорежисер: Дмитро Солодкий
керівниця проекту: Ксенія Ромашенко
менеджерка проекту: Ірина Чужинова
адміністраторка проекту: Маріанна Розстальна
координаторка проекту: Даяна Зима
PR-супровід: Анна Захожа
фото-, відео-контент – Олексій Товпига, Лєна Шуліка
дизайнери друкованої продукції – Ігор Фомін, Наталя Коваль 

 

 

 


Коментар від театру: 
 

Театр – зменшена модель світу. Така собі мініатюрна копія, аби зручніше було роздивитися усю його велич та усю його недосконалість.
Коли Вільям Шекспір у комедії «Як вам це сподобається» через одного зі своїх персонажів промовляв: «Весь світ – театр, а люди в нім – актори», цікаво, який саме театр він мав на увазі?
Отой старий, єлизаветинський, для якого писав сам?
Де усі ролі виконували чоловіки?
Час змінився – театр змінився – а ось світ…
Здається, світ усе ще нагадує той старий театр, де усі ролі – головні та епізодичні – грають чоловіки.
Особливо, якщо йдеться про велику політику.
А «Річард ІІІ» – саме про політику, про боротьбу за владу, про цинізм та жорстокість тих, хто претендує на вищий пост у державі.
Герцог Глостер, майбутній король Річард ІІІ, йде на свій трон у буквальному сенсі по трупах своїх братів. Він знищує усіх родичів, які згідно із законом про наслідування престолу, відділяють його від мети.
Несподівано цю криваву історію режисерка Корнелія Кромбгольц, арт-директорка Магдебурзького театру, та драматург театру Давід Шлізінг транспонують для сімох актрис.
Якби світом керували жінки – чи щось би змінилося?
Може, поменшало би ненависті чи заздрості, люті чи знущань? Які прогнози? Посеред сцени стоїть гігантський басейн із багном – як символ політичної арени – і чекає всіх, хто наївно сподівається залишитися чистим.

Попередження: усі збіги спектаклю та його героїв із сюжетами та дійовими особами українського політичного життя – випадковість. Адже ницість українського політикуму перевершує навіть фантазію генія Шекспіра.


Маніфест, який звучить на початку вистави
Не можна втекти з реальності.
Ви хочете на щось сподіватися, але для цього немає жодних підстав.
Той, хто стверджує, що має рішення, помиляється.
Очевидно, що нині все може рухатися тільки від поганого до ще гіршого.
Для майбутнього немає майбутнього.
Немає більше підстав сподіватися або чекати на щось – очікувати, що все це вибухне, що прийде революція, ядерний апокаліпсис або соціальний рух.
Чекати далі – це божевілля.
Катастрофа не настає; вона вже сталася.
Рух непокори досі потребує зусиль до формування.
Можливо, повстання – це те, що здається найменш імовірним зараз; але ніщо не є потрібнішим за нього.
Марно протестувати через повний занепад усієї правової системи.
Замість цього займіться організацією. Не існує мирних повстань.
Коли влада знаходиться у ямі із багном, достатньо просто топтати її ногами.
Занадто довго ми були учасниками власного поневолення.
Занадто довго ми схиляли голови.
Занадто довго ми терпіли насильство, несправедливість та неповагу.
Ми мусимо це змінити!
Це не утопія!

Міжнародний проект – копродукція із Магдебурзьким театром здійснений завдяки фінансовій підтримці Українського культурного фонду.