АВТОР: Антоніо Аламо (Іспанія)
РЕЖИСЕР: Жуль Одрі (Франція)
СЦЕНІЧНА РЕДАКЦІЯ: Жуль Одрі
АСИСТЕНТКА РЕЖИСЕРА, ПЕРЕКЛАДАЧКА: Ірина Сухомлинова
ПОМІЧНИЦЯ РЕЖИСЕРА, РЕПЕТИТОРКА: Наталя Джура
ХУДОЖНИЦЯ-АСИСТЕНТКА: Марія Крутоголова
МУЗИЧНА КОНЦЕПЦІЯ: Анна Глухенька
СВІТЛОВА ПАРТИТУРА: Ірина Шимоняк

АКТОРИ:

Дмитро Олійник
Андрій Поліщук
Віталій Ажнов
Володимир Ковбель
Іван Шаран
Остап Дзядек
Анна Глухенька

ТРИВАЛІСТЬ: 90 хв.
обмеження по віку: 14+

Прем'єра - 5 вересня 2017 року 

 

Вистава створена переможцем міжнародного конкурсу-лабораторії «Small Theatre Productions» (організованого у партнерстві з Національним академічним театром оперети та продюсерським центром «Open Doors»). За підтримки Французького Інституту в Україні та Департаменту культури міста Києва.

Як влучно підмітив один видатний філософ: історія повторюється двічі – перший раз у вигляді трагедії, другий раз – у вигляді фарсу. Наш випадок, безперечно, другий.

Французький режисер Жюль Одрі пропонує свою версію подій однієї славнозвісної ночі на дачі одіозного диктатора. Але не чекайте історичних реконструкцій. Тут усе по-іншому. Топ-менеджери нині не існуючої країни жартують, п’ють вино та розважаються, як підлітки… Аж поки не стає моторошно. Адже у ця гра, чим далі стає усе небезпечнішою… 

Цього разу ми запропонуємо глядачам опинитися у трансформованому просторі сцени та відчути себе VIP-гостями на цій дивній вечірці, де вхід лиш за особистим запрошенням господаря. Якщо ви скучили за вишуканим театральним коктейлем із комедії та трилеру – ми чекаємо вас на початку вересня!  

 

КОМЕНТАР ТЕАТРУ ДО ВИСТАВИ:

*****

Мало хто знає, що видатний російський композитор Сергій Прокоф’єв помер в один день із Сталіним – 5 березня 1953 року. Тому похорон композитора пройшов непоміченим, а коротенька замітка про його смерть з’явилася на шпальтах радянських газет лише наприкінці місяця. Жуль Одрі вводить у спектакль персонажа, якого немає у п’єсі Аламо – Єву Прокоф’єву, аби нагадати нам про цей фатальний збіг дат двох біографій… 

*****

Режисер Жуль Одрі про виставу: «Ми взяли за основу для вистави третю частину п’єси «Хворі» сучасного іспанського драматурга Антоніо Аламо. Дія у виставі розгортається 28 лютого 1953 року, коли Сталін востаннє вечеряв на своїй дачі в компанії своїх чотирьох міністрів. Вночі наступного дня його знайшли паралізованого, і 5 березня він помер.

Як на мене, завдання цього тексту не переповісти історію – історія вже була розіграна у минулому, – але поставити, як на мене, важливе питання: як сила перетворюється у насилля?

У виставі місце дії – це певний приватний простір, який гарно охороняється і де збираються олігархи подалі від людських очей. Сцена спеціально трансформована, аби розмістити глядачів в одному просторі з героями. Спектакль перетворюється у таку собі лабораторію, де у кожного є можливість ближче познайомитися із п’ятьма молодими акторами, що виконують ролі старих параноїків та гіпертоніків.

Сподіваюсь, ця вистава в театрі «Золоті ворота» резонуватиме з різними ситуаціями насилля у європейській історії. Звісно, цей епізод залишився вже давно у минулому. Сталіна більше нема і ніколи не буде. Чи не так?» (2017 рік) 

*******

Останньою роботою філософа Фрідріха Ніцше, яка залишилась незавершеною, стала книга «Жадання влади: спроба переоцінки всіх цінностей», що побачила світ вже після смерті автора:

«Цінність усіх хвороб полягає у тому, що вони показують ніби крізь збільшувальне скло відомі нормальні, але у нормальному вигляді погано розпізнавані стани.

Оскільки “зло” можна розглядати як перебільшення, дисгармонію, диспропорцію, постільки “добро” може бути запобіжною дієтою проти небезпеки впасти у перебільшення, дисгармонію та порушення пропорцій.

(…)

Подібного роду сила, яка збуджує страх, вважалася переважно божественною: тут було джерело авторитету, її трактували як мудрість, у ній бачили, шукали мудрість… З цього розвилося майже скрізь жадання до “убожествлення”… Довести себе до хвороби, до божевілля, викликати симптоми розладу – це означало стати сильніше, стати надлюдиною, стати жахливіше, мудріше». // «Жадання влади. Книга перша: Європейський нігілізм» (~1888 рік).

*****

Драматург Антоніо Аламо з автокоментарів до п’єси: «Його [Сталіна] видатний талант полягав у використанні ідеології з метою, аби велика кількість людей могла ідентифікувати себе із нею і у той же час знаходити задоволення у слухняності. Ті, хто не знав, як користуватися цією “амброзією”, були знищені.

У наш час терор і вбивство одних задля благополуччя інших, які заховані у такі порожні поняття як “Батьківщина”, залишаються широко вживаними формами правління. Зникнення та політичні вбивства регулярно відбуваються у більш ніж 60 країнах на планеті». (1996 рік) 

*****

З 2014 року і донині у російських виправних колоніях утримують, за офіційними даними, 37 політичних в’язнів-українців. Один із них – кінорежисер Олег Сенцов, затриманий в анексованому Криму та засуджений до 20 років колонії суворого режиму. На підтримку Олега Сенцова виступили такі режисери як Акі Каурісміякі, Агнєшка Холланд, Педро Альмадовар, Кшиштоф Зануссі, Вім Вендерс та багато інших. Росія двічі відмовила Україні у видачі Сенцова, аргументуючи це «російським громадянством» в’язня. Режисер Олег Сенцов був етапований в Якутію для відбування покарання…

*****

У грудні 2016 року в московському «Гоголь-центрі» відбулася одноразова акція: документальна вистава «Похорон Сталіна». Її режисер, художній керівник центру, Кіріл Сєрєбрєніков з цього приводу писав: «Цей проект був задуманий як реакція на спроби сталінізації країни та реабілітації кривавого диктатора, які відбуваються останнім часом. (…) Уроки кривавої історії Росії ХХ століття не вивчені. Все повторюється знову».

У серпні 2017 року режисер Кіріл Сєрєбрєніков був заарештований за підозрою у розкраданні державних коштів. Наразі триває слідство…