ZV_DECEMBER-01

Share
Posted in Головна | Leave a comment

спец події-01 (1)

Share
Posted in Головна | Leave a comment

браковані 14и28

Share
Posted in Головна, Репертуар | Leave a comment

open_mind-01

Share
Posted in Головна, Репертуар | Leave a comment

На дворі — листопад, а отже, у нас починається унікальна акція: вартість квитка для студентів — 40 грн. Не прог’ав!)
«Золоті ворота» — завжди відкриті для тебе!

ZV_NOVEMBER_A3_21-10

Share
Posted in Головна, Репертуар | Leave a comment

У десятому номері польського журналу «Театр» — інтерв’ю із художнім керівником театру «Золоті ворота» Стасом Жирковим!

сканирование0025

Share
Posted in Головна | Leave a comment

31 жовтня о 19.00

у приміщенні Театру пластичної драми на Печерську

(вул. Шовковична, 7-а)

Прем’єра!

Василь Сігарєв

«Браковані люди»

специфічна комедія

DSC03694

актори: Ірина Ткаченко, Олексій Нагрудний, Сергій Коршиков

режисер: Стас Жирков

тривалість: 75 хв.

Ось він, зовсім поруч. Той, на якого ти так довго чекала… Той, хто так часто являвся тобі у сні… Ворушить вустами. Певно, щось говорить… Що-що?.. Просить штопор, щоб відкрити вино. Дивно. Невже алкоголік? Та ніби не схожий… Хм. Цікаво. Цікаво, що про це все сказав би Льоня? А Льоня – це чоловік мій. Ось…

«В режиссуре Станислава Жиркова актеры доигрывают недосказанное и карикатуризируют произнесенное, создавая объемное изображение истории про глупую женщину Тамару» (Анастасия Гайшенец, «Коммерсант»).

Квитки: 60 грн.

Довідки та бронювання: 501-85-95, 0674637212, theatre.zv@gmail.com

Share
Posted in Головна, Новини, Репертуар | Leave a comment

0019

Share
Posted in Головна | Leave a comment

ZV_OCTOBER

Share
Posted in Головна, Репертуар | Leave a comment

Актуальне інтерв’ю

Стас Жирков:

«Без глибини думок будь-яка розмова на «актуальну» тему незмінно скочується в популізм»5а Стас Жирков фото Христини Хоменко_1

17 вересня київський муніципальний театр «Золоті Ворота» починає роботу в оновленому вигляді

Це нові афіші, логотипи, репертуар і… новий художній керівник. «Рульовим» колективу призначено Стаса Жиркова (до нього театр очолював Валерій Пацунов). Виставою відкриття  стане «Наташина мечта» Ярослави Пулінович.

Стасу Жиркову ще немає й 30,  і в такому молодому віці він очолив театр. Випадок для Києва, та, мабуть, і України рідкісний. Щоправда, у Жиркова  є досвід керівництва театром — його проект «Відкритий погляд» існував декілька сезонів, був відзначений  глядачами і критиками за прихильність сучасній п’єсі і темі. В афіші, окрім «Наташиної мрії», значилися «Гупі» Василя Сигарева, «Сім’я. Сцени» Ганни Яблонської, «Найлегший спосіб кинути палити» Михайла Дурненкова. Після «Відкритого погляду» С.Жирков пішов у самостійне плавання. «Любов людей» Дмитра Богославського, «Потрібні обманщики!» Іва Жаміака в Молодому театрі, «Лускунчик» Дена і Яни Гуменних за мотивами Е. Гофмана — його вистави останніх півтора років…

— Сьогодні для більшості залишається таємницею, як же все ж таки відбувається добір претендентів на посади художніх керівників муніципальних культурних інституцій?

— Мені зателефонували з Київського департаменту культури і повідомили, що я в числі претендентів на заміщення вакантної посади керівника театру «Золоті Ворота» і попросили занести своє резюме. Пропозиція була дуже несподіваною. Деякий час я роздумував про те, чи варто брати участь у конкурсі, адже на даний момент мене все влаштовувало. Хоча я не на ставці в Молодому театрі, але за останні роки з цим театром завдяки його художньому керівникові Андрієві Білоусу у нас склалися добрі стосунки. До речі, зі Станіславом Мойсєєвим, художнім керівником Національного театру ім. І. Франка, деякий час я вів переговори про постановку на малій сцені. Власне, якщо говорити про можливість ставити вистави —  точно знав, що в мене вона є. Але в якийсь момент я зважився. Що там довго думати? Адже вдруге можуть не запропонувати.

Співбесіду проводили урядовці з Департаменту, Світлана Зоріна, начальник Департаменту, Валерій Пацунов, багатолітній керівник театру «Золоті Ворота». Мене попрохали розповісти про себе, про той план, який я б хотів реалізувати в театрі. До речі, мене насторожило, що всі конкурсанти (їх було осіб 6-7) у цьому кабінеті проводили хвилин 15-20, а я якось дуже швидко вийшов…

— Можеш розповісти про стратегію, яку втілюватимеш у життя?

— Ситуація в театру дуже важка: це стосується і репертуару, і фінансової частини, і навіть стану репетиційного приміщення. До того ж, у «Золотих Воріт» немає стаціонарного майданчика — вистави показували на різних  сценах. Відкрию невелику таємницю, але в Департаменті є ідея, як розв’язати цю проблему і дати театрові свою сцену. Признаюся, я дуже сподіваюся, що в найближчому майбутньому цю обіцянку почнуть реалізовувати.

Моє бачення театру в майбутньому: це буде не мій авторський театр, і не відкритий майданчик, у розумінні доступу буквально всім без розбору. Я збираюся робити ставку і запрошувати до співпраці молодих режисерів. Але мене попрохали залишити всі вистави Валерія Пацунова в репертуарі, він теж залишився в театрі як режисер. Ще театр неодмінно буде відкритий до співпраці у форматі майстер-класів, міжнародних шкіл і проектів, дружби з різними, у тому числі й зарубіжними, культурними центрами та інституціями.

Ми вже запропонували постановку Андрієві Попову, учневі Едуарда Митницького, який уже випустив у Театрі драми і комедії «Білі ночі кохання» за повістю Ф. Достоєвського і готує там же показати, — «Двоє на гойдалках» Вільяма Гібсона. Ми вже отримали згоду від драматургів Дена і Яни Гуменних на спільну роботу над дитячою виставою. Ідея така: драматург, режисер, актори і діти пишуть усі разом казку-квест, пишуть і відразу ж показують, беруть участь у ній.

Наприкінці сезону хочу випустити виставу за п’єсою Павла Ар’є «На початку і наприкінці часів» («Баба Пріся»). Матеріал за жанром і за самою історією — мій. Зрозуміло, що потрібна особлива головна героїня, але й решта героїв мають пасувати до неї. А ще мій страх пов’язано з тим, що цю п’єсу багато обговорюють, і дуже люблять, особливо критики, але з нею ще належиться працювати. Головне, що драматург готовий до цієї роботи. Але багато що залежатиме від того, наскільки швидко й чесно Департамент виконає свої обіцянки щодо сцени.

— Як влаштовано театр «Золоті Ворота»? Чи є в нього своя трупа?

— У театру дуже маленький штатний розклад і дуже маленьке фінансування. Виходячи з цього, в моїй команді, яка зараз прийшла до театру, чотири людини, включаючи мене, і ми шукаємо доброго адміністратора. Бракує і людини, яка б займалася діловодством, виконувала б функції відділу кадрів. Валерій Пацунов працював мало не сам, виконуючи роль і завліта, і завідувача трупою, і зав. постановчою частиною. Він нас зараз консультує, допомагає. Але все одно, мені здається, таке становище, коли все робить одна людина — неправильне. Все ж таки в театрі має працювати команда фахівців своєї справи. Трупи в театру немає, а ставок, передбачених штатним розписом, якщо я не помиляюся, 2 чи 3. Тобто з акторами ми можемо співпрацювати виключно на засадах разової оплати. Але всьому свій час — поступово ми вирішимо всі ці питання. Ми робимо, все що можемо, щоб відкриття дійсно стало подією, але я все одно дуже через це переживаю — ситуація екстремальна…

— І додам, у країні все теж дуже непросто. Чи вважаєш ти, що театр повинен сьогодні говорити про політику?

— Сьогодні дуже багато емоцій і дуже мало можливостей безпристрасно аналізувати, міркувати. А без глибини думок будь-яка розмова на «актуальну» тему незмінно скочується в популізм, чи агітацію. Можливо, це один зі способів продати квитки, поманивши глядача обіцянкою «розповісти правду». Але тут дуже важливе питання: що конкретно кожен із нас може назвати «правдою»? Що саме готовий розповісти й почути? Я гадаю, що через якийсь час така потреба з’явиться.

— Яким ти бачиш свого глядача?

— Мабуть, це найважча категорія — менеджери середньої ланки, це середній вік. Я впевнений, публіка формуватиметься. У тому сенсі, що приходитимуть молоді люди, які явно шукають у театрі щось інше, ніж покоління їхніх батьків. Не можу забути, як на виставі «Наташина мечта» Ярослави Пулінович сидів випускний клас, і хлопці жваво обговорювали історію героїнь, нібито вони реальні дівчата і вчаться на паралельному потоці. Для мене пріоритетними залишаються ці дві вікові групи.

Ірина ЧУЖИНОВА, газета «День», 17 вересня 2014 року.
Share
Posted in Головна, Новини | Leave a comment